Антон, 55 - 3 апреля 2011 13:51

Щось мені не спалося в ночі,
В подумах народжувались рими,
А тепер хоч смійся, хоч кричи,
Хоч вертайся знову в ніч за ними.
Чом не встала, чом у той же час їх не записала гарячково,
Адже клала під іконостас
Олівець і папірець черговий,
Рими, рими—вершники мої,
Я зніму з коня срібну вуздечку,
Хай летять на зустріч вам вогні,
Рідного приморського містечка,
Ось вперед вже вирвалась одна,
Та я мушу біг її спинити,
Шпорами приборкати коня,
Аби піну з тіла його збити.
Кінь хропе, та став, ніким негиашш
Далі—другий, прохолоду п'є.
Дивна річ, та ранок невблаганний
Вже у вікна променями б'є.

• 
• 
•