Антон, 55 - 3 апреля 2011 14:28

Останній подих (а смерть я люблю в стихах Smiley очень..)
Серце пульсує...
Кров тече по венах...
Біжить Життя нестримно...
Але мені щось зимно,
„Чому?” – спитайте в мене...

Мене поранено смертельно,
І розумію я, що значить це.
І кров холоне в жилах,
І серце уповільнює свій хід.

Немов машина, яку зруйнували,
Яку розбили, знищили, згубили,
І свій останній цикл вона проходить,
Але вона кричить від болю...

Цей крик луною відбивається від шкіри,
І знов, і знов бринить у моїх венах,
Мов струмом він пронизує клітини
І болю викликає стогін...

Останній подих виривається з грудей,
Йому так хочеться летіти!
І очі бачать свій останній кадр,
Тому що сил немає їх повіками закрити...

Закрити, зачинить від вигляду Її,
Від Смерті, що неспішно йде до мене,
І жах, нестримний жах в моїх очах.
Але всього лиш мить тривав він...

І лице закам’яніло,
І серце зупинилось.
І крик обірвався.
Отак все скінчилось.
15. VI. 2004

• 
• 
•