Антон, 55 - 19 июня 2011 10:01

Рапсодія кохання

Тебе іще доріженька покличе .
Ще за рікою заірже твій кінь..
Зітхне у слід смутне моє обличчя ,
лиш промайне на нім любові тінь.
Мій вершнику ! Тобі іще летіти !
О ,як багряно захід догоря !
Зі мною лишиться це тепле наше літо
І та що сяла цілу ніч зоря .
Я не спиню ні словом ,ані жестом .
Я тільки жаль у серці затаю
За тим ,що так цвіло неначе вперше ,
За тим ,що звалося “люблю”…


За обіймами тужать руки …
Серце голосу хоче напиться,
Не позбутись цієї муки ,
Нашим душам не розійтися ,
Не землею загадано – небом !
Це єднання душ – як причастя .
Не прожити і дня без тебе ,
Не пізнати без тебе щастя .
Наче злодійка – так відчайно
Божу заповідь переступаю.
Так пустинно без тебе ,печально .
Чи до пекла цей шлях ,чи до раю ?
І останню молитву ,може ,
Прошепочуть запечені губи …
Я молюся за тую ,Боже,
Хто у пеклі мене погубить….

• 
• 
•