Добро пожаловать на один из крупнейших сайтов знакомств для общения и отношений в сети интернет. На нашем ресурсе Вы можете найти новых друзей или крепкие отношения, случайные связи или настоящую дружбу. Обширная база анкет наших пользователей, поможет Вам найти именно того человека, которого Вы не смогли встретить раньше. Регистрируйтесь бесплатно на нашем сайте знакомств и получайте полный доступ ко всем его возможностям.
Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

alex, 35 - 22 августа 2011 08:58

Все
Отредактировано:22.08.11 09:04
І ще стезя...
Іноді на мене находить, і я починаю відчувати себе елементом генеалогічного древа, колись особисто складеного за образом дерева свого роду. Пригадую своє дитинство, як влітку, вже казна-якого року, у прекрасний літній день, я самотньо сиджу на веранді свого будинку, весь залитий сонцем, - маленька людська істота, стійкий олов'яний солдатик правди, і вперто складаю фортецю з дерев'яних кубиків.
Тихо в моєму домі, і нікого в ньому немає. Сонце ллється з великого вікна. Всі, на якийсь час, кудись пішли. Настане момент, коли, через роки, будинок мій знову спорожніє, тепер назавжди, і я, доросла, яка знає ціну всьому, людина, ні на що вже не сподіваючись, і нікому не вірячи, знову буду непорушно сидіти в кімнатці, спорудженої батьками на місці веранди, згадувати дорогі образи, мислити безвихідно, і згадувати минуле, моє нездійсненне, незаслужене, давнє щастя.
Тихо в моєму домі і все наповнене спокоєм. Зараз я спокійна і не самітня, бо мої наріжні камені, - світло світу, вічні мої батьки і віра в доцільність розуму, назви якої ніхто ніколи не придумає, - тепер назавжди зі мною. Навіки в моєму серці. Згадую милі образи, їх простоту й беззастережність, і тоді збираюся відвідати родичів у їх далечинах. Складаю думки, пожитки, декілька книжок, розбурхую свою пам'ять і наважуюсь. Так от і поїду, - метафізична особа, яка здатна помилятися, скоріше незадоволена, ніж стурбована, заколисана метаморфозою власної значущості, і вже в дорозі додумаю, - про себе, про буття ближніх, ставлячи собі питання і прислухаючись до відповідей...
Тааак..., варто було тільки якійсь впевненості, знанню відокремитися від гріхопадіння, як будь-який акт пізнання, будь-яка гносиологія, перестають лестити моє марнославство, - думаю невлад. Тепер ось, веду себе так, наче ніколи не порушувала ніякої таємниці, не зраджувала і не забувала головне в своєму житті, оцінюючи власні вчинки з деякою відчуженістю, а то і з презирством. Може тому, що спроба жити з почуттям непоправної помилки, а то й з вантажем прокляття, супроводжуючим агресивне втілення абсолютного духу з необхідністю, повинна закінчитися розривом з рештою метафізичного світу, онтологічною катастрофою і відмовою від будь якої форми єднання. Тому, що будь-яка робота, будь-яка діяльність, відзначена первісною легкістю думки, а то й станом бездуму в принципі, чого я не сприймаю категорично.
І ось, незважаючи на все своє самовдоволення, все ж таки, постійно відчуваю гіркоту від відсутності реакції на слово. Мені здається, я говорю нечутно, незрозумілою челяді мовою. Планета настільки захаращена їхніми тілами, що думка про розумне, для ближнього, втрачає всякий сенс. Єдине, що ще можна для них зробити, - це розчарувати, або здивувати їх.
Загальна крихкість інтелекту, малесенькі думки, іноді випурхують з процвітаючої маси, як і раніше хвилють, але вже не вражають і не засмучують. Тому, що залишатися людиною для неї, - це не вихід з положення. Можливо, варто бути для неї ангелом, чистим духом, коротше кажучи, нічим, - так і простіше, і корисніше, і не такий клопіт. Адже ангел, в принципі, безплідний і бездіяльний, як світло, в якому він існує, і вона, людська маса, челядь, це, хай на рівні інстинктів, розуміє. А для того, щоб знов знайти цей, звичний для сприймання вигляд, знайти свою душу, необхідно відірватися від її споглядання і змиритися з цим розривом. Проте, дійшовши до таких, крайніх думок, починаю розуміти, що пропедевтика відстороненості не рятує. І тоді мені на думку спадає молитва, яку свята жінка Рабія з Басри звертала до Бога (виловив в мережі, - от бездоння...): - Я прошу вибачення у Аллаха, - говорила Рабія, - за свою слабку віру, коли я просила його про милість. - О Господи! Якщо я поклоняюся Тобі тільки зі страху перед пеклом, відправ мене в пекло. Дай ворогам Своїм всі блага світу, що Ти мав намір дати мені. І дай друзям Своїм все те, що ти хотів дати мені в загробному житті. Одного Тебе мені достатньо. І ще Рабія говорила:
- Мій смуток не більше того, через що я печалюсь, але краще, коли мій смуток більше того, через що я не зможу сумувати. А коли Хасан з Басри запитав її:
- Рабія, ти ненавидиш диявола?, то Рабія відповіла:
- Ні.
- Чому?
- Моя любов до Бога не залишає в мені місця на ненависть до диявола.....
І тоді я, обтрушуючи свій сарказм, думаю, - ось же вершини духу людського, нехай безглузді, хай не творчі, особисті, інстинктивні, але вершини....
Пусть путаница слов обильной станет,
чтоб в паузе всемерной тишины,
застрять восторгом тронутой струны,
которой ничего не помешает,
вобрать, и слиться тысячами нот
рождённых только и давно живущих,
благоговейно о любви поющих
промеж себя, но так чтобы до звёзд,
хватило не усилий, так восторга,
единственно и тихо, в стих
послушать их молитву неуклюжую,
- прости…,
и пусть слова пустые
сорванного горла,
…и отпусти…
А взагалі, що мене вже дійсно дістало, не челядь, вона така, якою вона має бути, - темна, каламутна маса тіл і амбіцій, але глобальне потепління. Здається, що ці гори снігу і льоду у дворі не розтануть до літа. Діти на Великдень будуть весело кидатися сніжками, і ліпити великодніх сніговиків. І мені з ними, згадавши яке місце відводиться в душі неоплатонізму і космічним принципам, співвіднесених з цим, віддзеркаленим розумом світом, саме час побудувати снігове містечко, з крижаними башточками і бурульчаними прапорами, а потім весело взяти і зруйнувати його на честь цього великого свята благості людської душі... :)
Добавить комментарий Комментарии: 1
Anna
Anna , лет18 ноября 2011 14:44
Притча и стихи ну просто слов нет! Зачиталась.

JBE.ru - баннерная сеть


создано в студии Создание веб-сайтов. Воронеж. Медиа-Лайм - (4732) 34-36-83             



Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.