Антон, 55 - 11 октября 2011 19:49

Як ти там, голубонько, без мене
Хто тепер читатиме вірші?
За вікном, усе навкруг зелене
А без тебе, - сіро на душі
Он дивлюсь, шумлять у парку клени
А тополя скинула свій пух
Розцвіли жоржини і вербени
І милує ластівка мій слух…

Ще сіяють, мила, твої очі
Як колись, від променів заграв?
Коли я стидливо опівночі
В перший раз тебе поцілував
Я дивлюсь, а серцем із тобою
Передати хочу цю красу
Я тебе порівнюю з весною
Із сльозою ранішню росу…

Ще щемить під грудями, кохана
Серце б’ється з мОїм в унісон?
Ти прийшла до мене, мов омана
Та не вірю я, що це лиш сон
Я дивлюсь, та згадую той вечір
Ти мені зізналася тоді
Що кохаєш, і тремтіли плечі
Ох, які ж були ми молоді…

Ти ще чуєш голос мій спросоння
Ще ввижаюсь я тобі у снах?
Ти повір, немає беззаконня
Що тону увесь в твоїх очах
Я дивлюсь і молюся до неба
Ти мій ангел, прилітай в четвер
Мені щастя більшого не треба
Ніж оте, що маю я тепер!

• 
• 
•