Антон, 55 - 27 октября 2011 18:58

Люблю тебе я ,Україно
Так ,як Тарас тебе любив,
За сплеск Дніпра,за синє небо ,
За краєвид карпатських гір
Люблю всім серцем
і душею,
Народе мій мені повір.
Повір ,
що злая тьма загине ,
Що зерна правди
вже ростуть,
Що за надмірну
працьовитість
В Сибір тебе
не відішлють,
Що Бог дав Україні волю,
Щою не гонили
москалі .
Що кращого у цілім світі
Немає раю на землі .
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,

Летять до заходу літа ,
Серденько сумом
огортають,
Як ті лелеки ,що на зиму
Рідненьку землю
покидають.
Та не забудуть рідний
край ,
Своє гніздо на гіллі дуба,
І що весни вертають в гай
До нас з тобою ,
моя люба.
Ви повертаєтесь завжди ,
Бо брат сестричку
хоче мати ,
Бо бабці хочуть ще своїх
Рідних кровинок
колисати.
Спасибі Вам ,лелеченьки ,
Спасибі ,білокрилі,
Звивайте ще нові гнізда
На нашій вільній Україні.
___________________________________________________________

О, моя рідна мамо
Катерино.
Простіть мені
неполправимий гріх,
Що я так рано,
так бездумно
Покинув юним
батьківський поріг.

Весімдесять четверту
весну зустрічали,
Ще споряджали кошик ,
Ніби до вінця :
“Натри картополі ,сину,
та іди до церкви,
А я спечу із гречки
голубця ”.
і я пішов на виніс
плащаниці,
співали великоднії пісні ,
Прийшов до дому,
а вас уже немає,
лише киплять гречані
голубці….
Тепер я часто стою біля
могили –
З портрета Ви
всміхаєтесь мені,
Молюся до пречистої
й благаю,
Щоб Ви у сни приходили мої.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Яка наруга йде навколо ;
Насилля, вбивства ,бізнес – секс?!
Усім цим – диригує долар ,
А деж бо люд наш ?
Кіз пасе ….
Кричу,
Питаю в себе сам я :
-Так хто ж ми ,Боже ?
Звідкілля ?
….Коли народ втрачає пам’ять-
все починається з нуля…

• 
• 
•