Оля, 42 - 20 декабря 2012 12:12

Чи були ви коли-небудь закоханими? Жахливо чи не так? Це робить вас настільки вразливими. Це відкриває ваші груди, і це відкриває ваше серце, і це означає, що хтось може забратись всередину вас, і вчинити там розгардіяш. Ви вибудовуєте весь цей захист. Ви створюєте цілу броню, роками, так що вже наче б то ніщо не може заподіяти вам лиха, потім одна глупа особа, яка нічим особливим не відрізняється від будь-якої іншої глупої особи, залазить у ваше дурнувате життя ... Ви даруєте їй частинку себе. Вона й не просила у вас цього. Просто одного дня вона зробила щось дурнувате – їй, для прикладу, захотілося поцілувати вас або посміхнутися вам, і тоді ваше життя вже більше не є вашим власним. Любов бере заручників. Вона забирається всередину вас. Пожирає вас і залишає вас плачучими у темноті, така проста фраза, як «можливо, ми повинні залишитися просто друзями» або «це ж так очевидно», перетворюється на скляний осколок, який впинається у ваше серце. Боляче. Не тільки в уяві. Не тільки в думках. Це душевно боляче, фізично боляче, реально проникаюча-всередину-вас-і-роздираюча-вас-на-шматки біль. Ніщо не мало б бути в змозі зробити це. Особливо ж – не любов. Я ненавиджу любов
(с) Ніл Ґейман (характер «Доглядач Троянд» в «Пісочній людині»)

"Были ли вы когда-нибудь влюблены? Ужасно не так ли? Это делает вас настолько уязвимыми. Это открывает вашу грудь, и открывает ваше сердце, и это означает, что кто-то может забраться вовнутрь вас, и совершить там кавардак. Вы выстраиваете всю эту защиту. Вы создаете целую броню, годами, так что уже вроде бы ничто не может причинить вам зла, потом одна глупая особа, ничем особым не отличающаяся от любой другой глупой особы, влезает в вашу дурацкую жизнь ... Вы дарите ей частицу себя. Она и не просила у вас об этом. Просто однажды она сделала что-то глупое – ей, например, захотелось поцеловать вас или улыбнуться вам, и тогда ваша жизнь уже не является вашей собственной. Любовь берет заложников. Она забирается вовнутрь к вам. Пожирает вас и оставляет вас плачущими в темноте, такая простая фраза, как «возможно, мы должны остаться просто друзьями» или «это же так очевидно», превращается в стеклянный осколок, который вдается в ваше сердце. Больно. Не только в воображении. Не только в мыслях. Это душевно больно, физически больно, реально проникающая-вовнутрь-вас-и-раздирающая-вас-на-куски боль. Ничто не должно быть в состоянии сделать это. Особенно же – не любовь. Я ненавижу любовь"
(с) Нил Гейман («Песочный человек»)

• 
• 
•