Тигренок, 39 - 7 мая 2014 09:40

Я егоiстка? Мабуть, ви правi.
I я, бувало, думала про себе.
Тримае час грiхи моi новi,
Коли старi ще вiдмолити треба.
Я Лицемiрка? Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокiй на п'ятак
Доводилося iнколи брехати.
Я надто горда? Вперта, як вiслюк?
Якщо i ,так, не вам мене судити.
Я вiд повчань втомилась i наук,
А iдеально не навчилась жити.
Бездушна я? Жорстока i черства?
Ну що i ще там? Це усi провини?
Я визнаю, були й моi слова
Бездушними, жорстокими, черствими.
Були й дороги iнколи кривi.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоiстка? Мабуть, ви правi...
Та я й не прикидалася святою.
Як бачиш, я - не подарунок долi.
Терпи таку, або втiкай щодуху,
Поки ще ми не з'iли пуда солi
I свiт не встиг замкнутися наглухо.
... Свавiльна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, вiд природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потiм не хапатися за серце.
У нас з тобою дуже рiзнi мови.
Чи можна iх в едину об'еднати?
Повiр менi, повiр менi на слово:
Тобi не вдасться бурю покохати!

• 
• 
•