МАРУСЯ, 65 - 15 января 2009 23:17

[SIZE=-1][COLOR=violet]
ПЕРЕХІД

Я – з іншого часу, ти – з іншого простору.
Говоримо різне, думки про одне.
Як дивно: між нами магнітиться просто
Яскраве й холодне, солоне й смішне.

Я – в іншому світі, ти – в іншому вимірі.
Яка ти жорстока, остання любов! –
Для зцілення руки занурює філер
У серце відкрите, в паруючу кров.

Я – слово, ти – рух, я – бурштин, ти – залізо,
Зарядом давно відштовхнутись пора.
Ми разом мабуть через те, що ми різні,
Як лід і пустеля, як листя й кора.

Я – вихор бажання, ти – море спокою,
Ти прагнеш забути,а я памятать.
На жаль – чи на щастя? – немає такої
Програми, щоб зрештою нас роз’єднать.

Я – дім на Самоа, без стін і підлоги,
Лиш стріха, а далі – на дірці діра,
А ти аж під купол від свого порогу
Обшитий дошками, як церква стара.

Застебнуті ґудзики, взуті калоші,
Краватка під комір і в тон капелюх.
Такий не здається, таки й переможе,
Бо тіло у шорах, і вільний лиш дух.

А я на свободі, я вільна від слова,
Від строгих костюмів, від клятв і від пут,
Я – з іншого часу, я – з часу люові,
Де просто із серця признання ростуть.

Та сповнене тайн бездоганна природа:
Я зустрічі жду і молюсь без кінця,
Молюсь через страх, щоб у мить переходу
Від щастя не луснули наші серця.


Олеся[/SIZE][/COLOR]

• 
• 
•