Оля, 42 - 24 февраля 2009 23:54

Не планувала сьогодні тут вже щось писати, але повернулась зі Служби і хочеться поділитись тим, що почула, тим, що зачепило, тим, що є правдою нашого життя …
Загалом другий вівторок поспіль Службу в костелі Св. Антонія править Отець, який дуже гарно виголошує проповіді …
Сьогоднішню Службу Він почав зі слів, що незважаючи на те, що кожен з Вас сьогодні тут у своєму проханні, своїй інтенції … давайте молитися щиро разом … давайте почуємо один одного …

Під час Служби було читання Євангелія від cв. Марка, в якому ми почули, що Ісус знав, що час Його смерті наблизився. Він хотів лагідно повідомити про це Своїх відданих учнів. Тому по дорозі до Капернаума Він поспішно пройшов через Галілею. Він хотів мати цю можливість повідомити Своїм учням звістку про Свою жертву, яка незабаром буде закінчена. Він проголосив, що буде відданий людям до рук, і що вони вб’ють Його, і третього дня Він встане з мертвих. Але учні не зрозуміли і боялися попросити пояснення. Апостоли чули, як Ісус виголошує багато "загадок" і притч, тому вони були збентежені і дивувались, яке пояснення дати цим словам про Його смерть і воскресіння. Але їхні розуми природно схилялися до великих надій, які були перед ними, – що Ісус невдовзі буде Царем, а вони тоді будуть на почесних становищах як Його спільники в царстві. Вони пішли навіть далі цього, вони сперечалися між собою про почесні становища, які вони займуть, і хто буде найбільшим Господнім прем’єр-міністром. Ісус покликав їх до Себе і запитав, про що вони розмовляли. Але вони соромились зізнатися Йому. Тоді Він дав їм пораду такого змісту, що честолюбні егоїсти, які шукають більше почестей, ніж служби, будуть розчаровані. В його царстві своєкорисливі матимуть найнижче місце. Щоб проілюструвати це, Він взяв дитину, поставив її серед них і промовив: "Коли хто в Ім’я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене – не Мене він приймає [не тільки Мене], а Того, Хто послав Мене". ….

… опісля було гарне тлумачення почутого … так, ми інколи зовсім не задумуємося над тим, що робимо в повсякденному житті … ми не можемо стати братами та сестрами один одному – людьми, які зможуть почути один одного, зрозуміти, допомогти … але основне почути …
... Отець розказував про свою працю, про щоденну працю в лікарні з хворими на турбекульоз, ВІЛ-інфікованими … в’язнями … під час цього сказав, що один з в’язнів Йому сказав – Ти вже робиш багато, оскільки приходиш сюди, бо кожного разу наражаєшся на небезпеку …
… чому багато людей вживають алкоголь, наркотики … і т.д … тому що їм цього хочеться … НІ … у цьому криється більш глибока проблема кожної людини … купа проблем, які маємо кожен з Вас, але не хочемо їх виголосити … не маємо з ким поділитися … часто думаємо, що наша влада, наші докази своєї правоти, свого шляху у житті – це наша справа і можна переступити будь-що для досягнення необхідного ...
… включаємо телевізор і що??? … тільки чуємо, як вони знову не можуть поділити владу між собою і зовсім не думають за своїх ближніх … нас дуже часто використовують як здобич … криза … КРИЗА … криза … тільки цими словами кожного з нас вводять у певний стан зневіри … не бажання крокувати далі … розпачу … саме так …
… але коли б ми навчились хоч трохи слухати інших … розуміти один одного … не замикалися в собі і в своїх проблемах, … були милостивими один до одного … перестали роздумувати над своєю величчю над іншими … своїми перевагами … навчились приймати один одного такими як ми є … плекали добрі погляди один про одного, то, безперечно, були б добрими і лагідними до всіх … до ВСІХ … і старалися б допомагати "випереджаючи один одного пошаною" …

… не знаю, сьогодні був не найкращий день, проте вечір знову змінив мене … і в цьому точно заслуга Твоя … дякую Тобі …
… надобраніч …

• 
• 
•