☀️
| Добро пожаловать на один из крупнейших сайтов знакомств для общения и отношений в сети интернет. На нашем ресурсе Вы можете найти новых друзей или крепкие отношения, случайные связи или настоящую дружбу. Обширная база анкет наших пользователей, поможет Вам найти именно того человека, которого Вы не смогли встретить раньше. Регистрируйтесь бесплатно на нашем сайте знакомств и получайте полный доступ ко всем его возможностям. |
Наверх
Оля, 42 - 25 марта 2009 10:35
Господи, я прошу не про чудеса і не про віражі, а про силу кожного дня.
[B]Навчи мене мистецтву маленьких кроків. [/B]
Зроби мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти первинне від другорядного.
Я прошу про силу стриманості і міри, щоб я по життю не пурхав і не ковзав, а розумно планував перебіг дня, міг би бачити вершини і далечіні, і хоч інколи знаходив би час для насолоди мистецтвом.
Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. [B]Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину як найважливішу. [/B]
Вбережи мене від наївної віри, що все в житті повинно бути гладко. [B]Подаруй мені ясну свідомість того, що складнощі, поразки, падіння і невдачі є лише природною складовою частиною життя, завдяки якій ми зростаємо і зріємо. [/B]
Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.
[B]Пошли мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи! [/B]
Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, так навчи мене терпінню.
[B]Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого і ніжнішого Дару Долі. [/B]
[B]Дай мені багату фантазію, щоб в потрібний момент, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки або промовляючи, подарувати комусь необхідне тепло.[/B]
Зроби мене людиною, що вміє достукатися до тих, хто зовсім "внизу".
Вбережи мене від страху пропустити щось в житті.
[B]Дай мені не те, чого я собі бажаю, а то, що мені дійсно необхідне. [/B]
[B]Навчи мене мистецтву маленьких кроків... [/B]
(с) Антуан де Сент-Екзюпері
p.s. … вчора буда на службі в костелі Св. Антонія, була на Хресній дорозі «Діалог матері та дитини» … вчора я знову плакала, напевне мої емоції просто брали вверх, довго думала над тим, чому ці або інші кроки ми робимо в нашому житті?! Для чого це?! Кому від цього краще або гірше?! Хто винен у цьому? Одні батьки віддали б півсвіту, щоб стати батьками; інші ж навпаки відбирають життя у ще ненароджених дітей?! Не знаю, …. Я б віддала усе, щоб стати мамою і подарувати нове життя …
[B]Навчи мене мистецтву маленьких кроків. [/B]
Зроби мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти первинне від другорядного.
Я прошу про силу стриманості і міри, щоб я по життю не пурхав і не ковзав, а розумно планував перебіг дня, міг би бачити вершини і далечіні, і хоч інколи знаходив би час для насолоди мистецтвом.
Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. [B]Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину як найважливішу. [/B]
Вбережи мене від наївної віри, що все в житті повинно бути гладко. [B]Подаруй мені ясну свідомість того, що складнощі, поразки, падіння і невдачі є лише природною складовою частиною життя, завдяки якій ми зростаємо і зріємо. [/B]
Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.
[B]Пошли мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи! [/B]
Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, так навчи мене терпінню.
[B]Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого і ніжнішого Дару Долі. [/B]
[B]Дай мені багату фантазію, щоб в потрібний момент, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки або промовляючи, подарувати комусь необхідне тепло.[/B]
Зроби мене людиною, що вміє достукатися до тих, хто зовсім "внизу".
Вбережи мене від страху пропустити щось в житті.
[B]Дай мені не те, чого я собі бажаю, а то, що мені дійсно необхідне. [/B]
[B]Навчи мене мистецтву маленьких кроків... [/B]
(с) Антуан де Сент-Екзюпері
p.s. … вчора буда на службі в костелі Св. Антонія, була на Хресній дорозі «Діалог матері та дитини» … вчора я знову плакала, напевне мої емоції просто брали вверх, довго думала над тим, чому ці або інші кроки ми робимо в нашому житті?! Для чого це?! Кому від цього краще або гірше?! Хто винен у цьому? Одні батьки віддали б півсвіту, щоб стати батьками; інші ж навпаки відбирають життя у ще ненароджених дітей?! Не знаю, …. Я б віддала усе, щоб стати мамою і подарувати нове життя …
Добавить комментарий
Комментарии: 2
Я вибираю життя! 21.09.2009
Хто сказав, що чоловіки не плачуть? Чоловіки просто не хочуть, щоб їх бачили безпорадними і слабкими! Життя ж підносить такі випробування, що чуєшся пінкою від молока, що пливе за течією океану на ймення «Життя». Перехоплює дихання, спазмує у горлі і чоловік перетворюється у болючий нерв, який мусить заземлитись на будь-чому, лишень, щоб думка переключилась на щось інше і будь-що.
– Вашій мамі лишилось жити три, чотири місяці. Злоякісна пухлина…. , а в придачу почались метастази у легенях. Легені довго не протягнуть і в придачу відмовила нирка, – мовить лікуючий лікар.
Я був готовий до цих слів, оскільки, їх мені говорили в інших онкологічних центрах, але десь глибоко у моїй підсвідомості я наївно чекав, що лікар скаже мені більш втішливий висновок. Я просто втратив останню соломинку за яку тримався сам і дурив, обманював себе і свою маму, оскільки, казав, що лікар буде робити операцію і ми літом поїдемо на село до нашого саду. Так і хочеться сказати, що «бажане» не завжди «дійсне». А з іншого боку я відвоював півтора року життя для своєї мами. Болі у мами нестерпні, але я свідомий, що йде боротьба за кожний день життя. У цій битві знесилений я і вся моя родина, що разом тримається на «марафоні життя». Натрапив у Інтернеті на рубрику про полегшення болю ближнім, себто, евтаназія. Думаю, що ніхто не має права вирішувати про те, щоб вкоротити віку людині, мотивуючи, що припиняється біль і страждання близької людини. Цей біль є центром зародження нової системи, що має назву «Родина» і запускає невідомий механізм із точкою відліку «Біль». Нова система – це вищий розвиток родинних відносин, що не має права на існування при свідомому вбивстві.
– Ліки, які ви закупили на операцію ви можете продати зараз старшій медсестрі. Не тратьте лишні гроші, – говорить лікуючий лікар. Ми ще сьогодні проведемо останній консиліум лікарів і завтра скажу Вам про наш остаточний висновок.
Лікарю – мовлю я, – благаю Вас, щоб мама полежала у лікарні ще декілька днів і я не буду забирати на очах у мами ліки і продавати їх чужій людині. Дайте мені кілька днів, щоб міг зібратись із думками і щось вирішити.
– Ми довго радились і прийшли до висновку, що будемо робити операцію, щоб полегшити останні місяці життя людині, щоб ваша мама прожила без болю решта свого життя, – говорить завідувач відділу ендоурології лікарні Львівської залізниці.
Дай Боже здоров’я цим лікарям. Я буду молитись за лікарів, щоб операція на другий тиждень відбулась, щоб Бог керував їхніми думками під час операції. Якщо пройде все успішно, то можливо згодяться і на ще одну операцію….. Не буду загадувати наперед…. Потрібно дочекатись понеділка… Я ще повоюю за життя найріднішої людини, оскільки, маю справжню родину. Якщо буде воля Божа, то мама ще побачить цвітіння дерев свого саду….
***
P.S. Я йду із лікарні у аптеку за заспокійливими ліками і зустрічаю доброго знайомого, що мовить до мене: «Йдемо до кнайпи випити кави». По дорозі ми зустрічаємо людей, що йдуть Хресною дорогою до церкви св. Юра. Я відчуваю, як спазми відпускають горло, біль відходить на задній план, а думка моя переключилась на щось інше, на позитив.[/SIZE]
Показать ответы (1)
Хто сказав, що чоловіки не плачуть? Чоловіки просто не хочуть, щоб їх бачили безпорадними і слабкими! Життя ж підносить такі випробування, що чуєшся пінкою від молока, що пливе за течією океану на ймення «Життя». Перехоплює дихання, спазмує у горлі і чоловік перетворюється у болючий нерв, який мусить заземлитись на будь-чому, лишень, щоб думка переключилась на щось інше і будь-що.
– Вашій мамі лишилось жити три, чотири місяці. Злоякісна пухлина…. , а в придачу почались метастази у легенях. Легені довго не протягнуть і в придачу відмовила нирка, – мовить лікуючий лікар.
Я був готовий до цих слів, оскільки, їх мені говорили в інших онкологічних центрах, але десь глибоко у моїй підсвідомості я наївно чекав, що лікар скаже мені більш втішливий висновок. Я просто втратив останню соломинку за яку тримався сам і дурив, обманював себе і свою маму, оскільки, казав, що лікар буде робити операцію і ми літом поїдемо на село до нашого саду. Так і хочеться сказати, що «бажане» не завжди «дійсне». А з іншого боку я відвоював півтора року життя для своєї мами. Болі у мами нестерпні, але я свідомий, що йде боротьба за кожний день життя. У цій битві знесилений я і вся моя родина, що разом тримається на «марафоні життя». Натрапив у Інтернеті на рубрику про полегшення болю ближнім, себто, евтаназія. Думаю, що ніхто не має права вирішувати про те, щоб вкоротити віку людині, мотивуючи, що припиняється біль і страждання близької людини. Цей біль є центром зародження нової системи, що має назву «Родина» і запускає невідомий механізм із точкою відліку «Біль». Нова система – це вищий розвиток родинних відносин, що не має права на існування при свідомому вбивстві.
– Ліки, які ви закупили на операцію ви можете продати зараз старшій медсестрі. Не тратьте лишні гроші, – говорить лікуючий лікар. Ми ще сьогодні проведемо останній консиліум лікарів і завтра скажу Вам про наш остаточний висновок.
Лікарю – мовлю я, – благаю Вас, щоб мама полежала у лікарні ще декілька днів і я не буду забирати на очах у мами ліки і продавати їх чужій людині. Дайте мені кілька днів, щоб міг зібратись із думками і щось вирішити.
– Ми довго радились і прийшли до висновку, що будемо робити операцію, щоб полегшити останні місяці життя людині, щоб ваша мама прожила без болю решта свого життя, – говорить завідувач відділу ендоурології лікарні Львівської залізниці.
Дай Боже здоров’я цим лікарям. Я буду молитись за лікарів, щоб операція на другий тиждень відбулась, щоб Бог керував їхніми думками під час операції. Якщо пройде все успішно, то можливо згодяться і на ще одну операцію….. Не буду загадувати наперед…. Потрібно дочекатись понеділка… Я ще повоюю за життя найріднішої людини, оскільки, маю справжню родину. Якщо буде воля Божа, то мама ще побачить цвітіння дерев свого саду….
***
P.S. Я йду із лікарні у аптеку за заспокійливими ліками і зустрічаю доброго знайомого, що мовить до мене: «Йдемо до кнайпи випити кави». По дорозі ми зустрічаємо людей, що йдуть Хресною дорогою до церкви св. Юра. Я відчуваю, як спазми відпускають горло, біль відходить на задній план, а думка моя переключилась на щось інше, на позитив.[/SIZE]
