Юра, 80 - 26 октября 2009 22:11

Ліітня пора. Біля під'їзду на лавочці сидять жіночки-пенсіонерки. Поміж ними - двійко дівчаток. І хоча над школою, що навпроти будинку, уже давно засвітилися зорі, вони не спішать у ліжечка.
А бабці гомонять між собою:
- І де це можна так засидюватися?
- Та ж пити пішла!
- Я сама бачила, як вона з пакетом подалася до ставка. А з нею - двоє небритих, видно, таких самих, як вона...
- Батько пішов зі світу через горілку, і її тягне до цього зілля...
- Як воно продається он на шостому!
- Тяжилівські алкаші вештають з раннього ранку до самого вечора...
- Підемо до мене! Я вам постелю гарно... - одна з жіночок пригортає дівчаток до себе. Ті не відпихаються, тільки світять відображеними в їхніх очах вечірніми вогнями.
- Нє, ми почекаємо мами, - говорить впевнено старшенька.
Таки дочекалися. Похитуючись, вона, навіть не глянувши у бік гурту на лавочці, у супроводі веселої компанії подалась у свій під'їзд.
Сестрички довго не затримувалися - і собі зникли за дверима.
А бабки ще довго не розходилися. Щось не тягло до сну...

• 
• 
•