Оля, 42 - 10 февраля 2010 20:49

Приходить час, коли людина зникає, щоб звільнити місце чомусь іншому … життя усміхається - усміхнись йому …

Вкотре дивуюсь своїй емоційності і сприйняттю всього близько до серця …
Мені завжди хотілось жити у світі розуміння, сприйняття мене такою як я є … бо наголошувала на тому, що ідеального нічого не має – це лишень наша вигадка!!! …

Сьогодні своє життя описала такими негативними прикметниками, що ого-го … я не змогла перевернути його в сторону так як хочу, бажаю і … крокувати … нехай помалу, але йти … … … змінись і все зміниться довкола – кажуть мені, але ці завдання не виконую …

В певні миті відчуваю, що я маленька дівчинка, яка просто капризує, у якої низька самооцінка, яка зовсім не любить себе і … якій давно треба було б опинитися за бортом судна, до берегу якому ще дуже-дуже далеко …

[B]Наше життя як океан, а ми пливемо по ньому на своїх корабликах і не знаємо в якому напрямку плисти (у більшості випадків) … Багато осіб тонуть в хвилях так і не допливши до берега. Однак є ті, які помічають світло маяка. Якщо океан – це нестабільний стан, який коливається то вверх то вниз (чорно-білі стежки життя), то берег – це спасіння. І хто доплив до нього – і є Переможцем!!!! …[/B]

В моєму житті існують миті, коли хочеться просто поговорити і цю розраду, певний розпач у житті розказати комусь, поділитись тим, що тебе мучить … бо здається в певні миті просто вибухнеш від усього!!! Я приєднають до тієї більшості, яка говорить, що щастя – це коли тебе розуміють, і тому постійно прагну знайти друга, який би зрозумів, вислухав і підтримав, став моїм дзеркалом чи двійником, моїм другим «я». Але друзі бувають різні. За короткі роки мого життя я це зрозуміла … одні йдуть, з’являються інші … а отого справжнього так і нема … якщо ти потрібен другу тільки в певні моменти, для його вигоди … а у інші моменти – ти непотріб, який можна викинути …отже – ти не друг!!! … ти простий перехожий і не варто акцентувати свою увагу на тобі …

Григорій Сковорода у виборі друзів наголошував бути обачними: [B]«Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга. Жоден диявол ніколи не приносить лиха більше, ніж такі удавані друзі» … [/B]

[B]Друг – це людина, з якою тобі вистачає сміливості бути самим собою!!![/B] Голосно сказано, чи не так?! … Виникло у мене питання: «Як довіритись людині у сучасних умовах життя, у цинічному світі, де панує обман і егоїзм, де кожен сам по собі і перш за все дбає про власний добробут?» … Не думайте, що вихваляю себе, я також належу до тієї когорти осіб, просто намагаюсь позбутися цього, я борюсь з собою … Знаєте, я багато кого знаю, але якщо озирнутись і сказати кому я можу сказати, що довіряю, хай не на 100, а хоч на 70%, то це будуть одиниці … таке життя … але коли ти довіряв людині на 99,9 а вона тебе зрадила, … бо в неї свої мухи і т.д. … усе, думаю на цьому все … не повернути того, що було …
……………………………………………………………………………………………………………………………………………………

Ми не знайомі з більшістю і з Вас особисто … можливо Ви читаєте мої записи, бачите в них щось близьке для себе, … спілкуєтесь зі мною, … ми обмінюємось з Вами думками, емоціями, життєвим досвідом … я ніколи не заперечуватиму проти цього – бо вважаю це нашим надбанням … своїм надбанням ... усі потребують спілкування ...

Подумалось, спілкуватись так як зараз набагато легше … за комп’ютером, де ми не бачимо один одного, не бачимо очей, емоції, міміку, жести, за відсутності фото … але приходить певний момент часу і Ви йдете ... Ви зникаєте … а ось чому?! – це навіть важко Вам пояснити … сказати хоч раз [B]ПРАВДУ[/B] у житті людині, з якою Ви можливо вже ніколи і не зустрінетесь і не зустрічались вживу …

• 
• 
•