Оля, 42 - 11 марта 2010 01:18

"Взагалі, я, певне, менш розсудлива від тебе: я не завжди тямлю, за що і через що я кого люблю, принаймні часто буває, що за те саме я одного люблю, а другого ні люблю, ні не люблю. Здається, я тільки те напевне знаю, за що я перестаю любити. Часто люблячи когось, я думаю: якби він такий і отакий, вчинив те і те, то я б його не любила (і це напевне), але якби хто інший мав усі ті добрі прикмети, що сей, то чи я б того іншого любила? не знаю... навряд. На мою думку, в кожному почутті є іще щось недослідиме, те, чого я не знаю, і то, власне, те щось надає барви цілому почуттю. ... Не знаю і, скажу правду, знати не домагаюсь. Люблю і вже. Любов абсолютної справедливості не знає, але в тім її вища справедливість. У світі стільки несправедливо-прикрого, що якби не було несправедливо-лагідного, то зовсім не варт було б жити. Не від нас залежить поправити більшу половину всесвітньої несправедливості безпосередньо, будем же її виправляти іншою несправедливістю - любов'ю".
(c) З листа Лесі Українки до молодшої сестри

• 
• 
•