seo, 42 - 2 апреля 2010 01:45

как же мне это чувство знакомо! до каждого слога! ехать... прочь. неизвестно-куда, неизвестно с кем... лишь бы не здесь. лишь бы больше не видеть. осточертевшую повседневность, припудренную сопливыми воспоминаниями..

Неплохо :)

Все блимають в очах вогні,
Ти озираєшся повсюди.
І розумієш лиш тоді,
Що ці вогні біжать в нікуди.

Скрегіт коліс і гул моторів
Дратують тишу навкруги.
Поглянь, цікавий напис на
паркані:
„Тебе кохаю на завжди!”

Місто вкрите темнотою, -
Театри, крамниці та кафе...
Люди рухають юрбою,
Хвиля сміху їх несе.

Нічне місто, - то театр,
А ти, скоріш за все, глядач.
Ідеш, бредеш по тротуару,
Гіркоту осмислюєш невдач...

клас! !) абажаю :heart: