Добро пожаловать на один из крупнейших сайтов знакомств для общения и отношений в сети интернет. На нашем ресурсе Вы можете найти новых друзей или крепкие отношения, случайные связи или настоящую дружбу. Обширная база анкет наших пользователей, поможет Вам найти именно того человека, которого Вы не смогли встретить раньше. Регистрируйтесь бесплатно на нашем сайте знакомств и получайте полный доступ ко всем его возможностям.
Наверх
Войти на сайт
Регистрация на сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google

Юра, 80 - 5 сентября 2010 22:49

Все
І ЩЕ ПРО КОХАННЯ
З розповіді одного одного чоловіка.
Було мені років сімнадцять. Якраз закінчив школу. Подобались мені
дівчата, та якось не дуже. А от коли приїхала на канікули Юля - то
був для мене кінець світу! Закохався, як кажуть, по самі вуха. А
було в кого закохуватись: гарна, як писанка, а коли посміхається -
ямочки на рожевих щічках, та найбільше мене вразили ямочки над лит-
ками, ззаду колін. Ні дня не міг витримати, щоб не побачити її. За-
кинув підготовку до вступу в інститут, дома робота не клеїлась.
А вона - нуль уваги до мене. Одного разу навіть насмілився після
кіно піти вслід за нею. Йшов далеко від Юлі - ближче не вистачало
сміливості. Потім - після танців. Радів від того, що вона не "за-
сікла" мене, і від того, що у наших хлопців склалося враження, ні-
би я її проводжаю, і в нас все окей.
Та одного разу все-таки попався. Концерт у клубі закінчився піз-
но, вийшли на вулицю, а там видно, як удень - повний місяць.Ризик-нув і цього разу. Пішов за нею. Коли вже доходили до її дому, рап-
том зупинилась й обернулась. Став і я, ніби вкопаний, як той кіт,
якого застали при смакуванні сметани. Пішла до мене, а мене ще більше паралізувало. Стала переді мною, руки на грудях схрестила.
- Ну, чого ти ходиш за мною, як той привид? Що в селі більше дівчат нема, чи що? - заговорила з якоюсь насмішкою.
Мені б відповісти, сказати правду, та я стою і бачу тільки її
очі та відблиск у них отого повного місяця, який так зрадливо ви-
дав мене.
- Більше не ходи за мною, чув? - і пішла до хати. Я побрів додо-му, як побитий пес. Прохання Юлі виконав - не ходив за нею. В неї канікули закінчилися, поїхала у свій інтернат. А я до того часу
взявся за розум і склав іспити в інститут.
Пройшло років зо двадцять. Стою одного разу на автовокзалі з квитком у руках - мав журналістьке відрядження у далеке село.
Раптом хтось торк за плече. Обертаюсь - Юля. Та ж посмішка, ті
очі, тільки з нальотом прихованого суму.
Ми не втигли навіть привітатись, як вона поспішно заговорила, збиваючись і ковтаючи слова:
- У мене зараз відходить автобус... я мушу бігти... Юро, ти не
забув той вечір? Я так хотіла тоді почути, чому ти йшов за мною...
Хоча я знала, чому... А ти мовчав... Мабуть, тому, що не знав,
що ти мені також дуже подобався...
Після цього, закривши мої вуста поцілунком, розвернулась і по-
ла до київського автобуса, який проковтнув її своїми дверима й
одразу рушив з місця.
Я ж залишився стояти, паралізований, як і тої місячної ночі...
Добавить комментарий Комментарии: 1
_Я_ТВОЙ_ЛУЧИК_
_Я_ТВОЙ_ЛУЧИК_ , 40 лет12 ноября 2010 12:30
да.....а все могло бути зооооооовсім інакше.....оце і є наша несміливість....або невміння говорити....

JBE.ru - баннерная сеть


создано в студии Создание веб-сайтов. Воронеж. Медиа-Лайм - (4732) 34-36-83             



Мы используем файлы cookies для улучшения навигации пользователей и сбора сведений о посещаемости сайта. Работая с этим сайтом, вы даете согласие на использование cookies.