Оля, 42 - 19 января 2011 12:35

Коли Кохання поманить – іди за ним, хоча його шлях важкий і крутий. І коли його крила обіймуть тебе - не чини опір йому, хоча меч, захований в крилах, може поранити тебе. І коли воно говорить з тобою -вірь йому, хоча його голос може зруйнувати твої мрії, як північний вітер перетворює на пустелю сади.

Бо Кохання і надіває корону на вашу голову, але воно і розпинає тебе на хресті. Адже воно не лише для твого зростання, але і для підрізування віток, щоб надати форму твоєму дереву. Адже воно не лише піднімається до найвищого у тобі і пестить ніжні гілки, що тремтять на сонці, але і опускається до самого твого коріння, їх стрясає в обіймах із землею.

Як листя кукурудзяного качана обіймає качан - воно притискує тебе до себе. І як качан, вона б’є тебе, роблячи вільним від одягу, залишаючи лише зерна. І як зерна, воно просіює тебе, визволяючи від лушпиння. І як чисті зерна качана, воно товче тебе до білої муки. І як муку, воно місить тебе, перетворюючи на м’яке тісто. І тоді лише ставить тебе в свій священний вогонь, щоб ти міг стати священним хлібом на священному бенкеті Бога.

Все це зробить з тобою Кохання, щоб ти міг взнати секрети свого серця і в цьому знанні стати часткою самого серця Життя. Але лише, якщо злякавшись, ти шукатимеш лише спокою любові і насолоди любові, тоді краще для тебе відразу закрити свою наготу і піти з молотильного струму любові. Піти в світ лихоліття, де ти сміятимешся, але не всім своїм сміхом, і плакати, але не всіма своїми сльозами.

Кохання не дає нічого, окрім самого себе, і не бере нічого, окрім самого себе. Тому Кохання не володіє нічим, але і ним не можна володіти, Адже Коханню вистачає лише Кохання.

Коли ти Кохаєш, ти не повинен говорити: “Бог знаходитися в моєму серці”, а швидше: “Я знаходжуся в серці Бога”. І не думай, що ти можеш направляти Кохання в його русла, бо Кохання, якщо воно знайде тебе гідним, саме направить тебе.

В Коханні є одне лише бажання - здійснити себе. Тому якщо ти Кохаєш, хай у твоєму Коханні будуть такі бажання: Розтанути і стати як струмок, що біжить, що співає свою мелодію ночі. Пізнати біль надмірної ніжності. Бути пораненим власним розумінням Кохання, І кровоточити охоче і з радістю. Пробуджуватися удосвіта з окриленим серцем і дякувати за ще день Кохання; Відпочивати в полуденну годину, роздумуючи про полон Кохання; Повертатися додому увечері з радістю; І засинати з молитвою за свою кохану в серці і піснею вдячності на губах.

(с) Джебран Халіл “Пророк”

• 
• 
•