Антон, 55 - 15 марта 2011 18:40

Чи Бог мене осудить ,чи простить
За ту палку любовну ненасить,
За те ,що й нині ,як сивіє світ,
Я ще такий ,як був у двадцять літ.
У пахощах прим’ятої трави
Тебе цілую всю –
Від ніг до голови-
Найменшої клітинки не минаю .
Чи Бог простить ,помилує….
Не знаю.
Скажи мені ,о , Господи ,чи тіло
Повинне в тім ,що в пристрасті горіло ?
Й хіба брудниться
Тим вогнем,
Що на землі дарує нам Едем ?……….




Добре стояти в осінню сльоту
Перед вікном ,що ридає.
Думати терпко про віддану ,ту,
Що прижитті тримає.
Звітрені липи за крок до зими ,-
Ані листочка на вітті ,так,моя мила , з тобою і ми –
Зовсім беззахистні в світі.


Закам’янію. Ні душі ,ні серця.
Впаду в траву.
А ти прийдеш –
Легенько доторкнешся-
І оживу.
І засвічуся весь,і запалаю-
Зоря в імлі.
Мій янголе ,що не утратив раю на цій землі.
У безмері солодкої пагуби
Твого єства
Згорять мої несамовиті губи
І всі слова…..


Забракне ,бува, мені губ і ночей ,
Щоб спити всю радість утіх
У прихистку рук твої і грудей,
У білому полум’ї ніг.
Коли преображенна ти стаєш
Світлом ,що з неба б’є,
Тихо зітхаю й питаю – а де ж
Тіло зникає твоє ?
В безсмертя душі
Ч , повірив як міг,
Відкинув всі сумніви ,та
Чому не безвічне
Розхристя цих ніг,
Ця випуклість живота?
Ці очі під зламами брів молоді ,
Цих спалених губ анаша.
Якщо це поире і зотліє ,тоді
Чим житеме бідна душа ?…….

• 
• 
•